Коли ви чуєте слово «Церква», яка ваша перша асоціація?!
Часто під цим словом розуміють будівлю, яка обов’язково має на своєму даху мати хрест, а всередині усі стіни повинні бути завішані іконами. Але також Церквою називають спільноту людей, яких об’єднують спільні релігійні переконання.
"…А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?..."
Т.Шевченко
Коли маленький житель провінційного містечка вирушає у велику подорож, перед його очима відкриваються незвідані світи, його серце прискорює биття від побаченої краси… Відтепер, його мислення і уява можуть жити в нових, набагато більших просторах. Так само трапляється з тими, хто хоча б раз у житті відчув незвідану тайну близькості Бога.
Час… Хто він такий? Свій чи чужий?
Трохи свій, бо часто кажемо, що він «наш»… Але й не дуже свій, бо постійно кудись тікає. Інколи він біжить, часто збігає безслідно, але деколи тянеться довго-предовго і таке враження, що завжди невпопад. Мабуть ніхто ніколи не чув стільки нарікань у свою сторону, як Час…
У неділю, 18 жовтня, відбулося освячення ікон до іконостасу у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Чернігівську громаду Української Греко-Католицької Церкви відвідав Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київський, який здійснив Чин освячення та очолив Божественну Літургію.
Мале Янголя-із-срібними-крилами зручно влаштувалося на церковному світильнику. Тут йому доведеться жити довгі роки... Але воно зовсім не проти такого розвитку подій – у нього багато планів!
Зазвичай вважають, що такі, віддалені від світу, персонажі малощо знають. Вони дивляться звисока на прихожан храму, усміхаються цікавим дитячим оченятам і тільки те й бачили, що запах ладану і мерехтіння свічок. Та чи справді воно так?
